Андрій Степанов
Частина людського життя, яка називається молодість, часто асоціюється з необдуманими діями і вчинками. Бажання розширити власний кругозір, здобути новий досвід, взагалі збагатити своє життя всілякою інформацією можуть супроводжуватись неадекватним співвідношенням, зіставленням власних прагнень і можливостей. Молоді роки людини є тим періодом, на який припадає найбільше можливостей для самореалізації, розкриття свого творчого та інтелектуальних потенціалу. При адекватній кореляції бажань, прагнень молода людина конструює у своїх думках, уяві те, що реально можливо втілити в життя, не переоцінюючи і не недооцінюючи себе при цьому. Але далеко не завжди намічені людиною завдання, проекції здійснюються («матеріалізуються»). Юнацький максималізм, завищена самооцінка, ті чи инші суб’єктивні причини і фактори, суспільство, родина та ин. можуть поставити хрест на самореалізації молодої людини, на жаль, не все для втілення цілей та намірів залежить від останньої… Слід зазначити, що йдеться про діяльнісний тип молоді, молодь активну, ініціативну та ин.
Є й инша категорія молодої частини соціуму. Власне, це молоді люди, які задумуються радше про задоволення своїх споживацьких інтересів, ніж про власну «еволюцію». Моїм завданням в даній роботі є відстежити ті чи инші причини, які впливають на таку «позицію» молодих людей, з’ясувати сутність поняття «узалежнення» в контексті розгляду феномену молодости, висловити власні візії щодо картини життя молодої людини, запропонувати можливі шляхи розв’язання проблеми «Молодь і узалежнення».
Епізод людського життя, котрий називається молодість, є, як на мене, тим стрижнем, на основі якого проростатимуть нові шляхи розвитку людства. Здатність до креативності, винахідливості, оригінальності властива людині молодій, незалежній та незаангажованій. Часто можна почути такий вислів: «Вся надія на вас, на молоде покоління…» Та перш ніж виправдати ці сподівання, потрібно визначити широке коло тих чи инших проблем молодого покоління, а їх більш, ніж достатньо.
Існує точка зору, що соціальні проблеми молоді – це не будь-які суперечності її життєдіяльности, а лише ті, які поглиблюються і свідчать про недостатність існуючих способів їх вирішення, а отже, призводять до появи дезорганізуючих процесів у системі «суспільство – молодь». Молодіжні проблеми поділяються на два типи: у першому означенні зростаючі вимоги суспільства до молоді, у другому – особистісні сподівання і прагнення молодих людей і складнощі з їх реалізацією.
Однією з проблем молоді є узалежнення від наркотиків, алкоголю, Інтернету. Наведу соціологічні дані, які показують прикру тенденцію швидкого поширення наркоманії у молодіжному середовищі. Отже, за деякими експертними оцінками, абсолютна кількість наркоманів в Україні наближається нині до 800 тис. осіб. Майже 80% наркоманів – молоді люди віком до 29 років, із них 6,7% – неповнолітні. Прикро констатувати факт, що саме молодь є «найчисельнішим наркоманом»… Проблема узалежнення має цілу низку причин, які зумовили зростання негативних явищ у молодіжному середовищі. Це, передусім, загальний кризовий стан українського соціуму, зумовлений докорінними соціальними трансформаціями, переходом від тоталітарного, «закритого» до демократичного, «відкритого» типу суспільства, ринковими перетвореннями, руйнацією старих систем цінностей і традиційних форм соціалізації молоді. Раніше соціальне дозрівання молоді відбувалося в умовах відносної стабільности, існування великої кількости соціальних інститутів, покликаних здійснювати цей процес. У сучасних умовах наразі практично не існує нових, ефективних та відносно безболісних форм соціалізації молоді. Розширення можливостей самостійного вибору життєвого шляху при одночасному зростанні особистої відповідальности – також нове явище, до якого більшість молодих людей виявилася неготовою. Багато представників молодого покоління оцінює своє соціальне становище із загально цивілізаційних позицій, найчастіше порівнюючи його зі становищем ровесників в инших, переважно високорозвинених країнах; це часто спричинюється до появи завищених соціальних вимог молоді. У соціологічній літературі це отримало назву «Революція молодіжних претензій».
Посттоталітарний простір, у якому ми зараз живемо, асоціюється, насамперед, із збільшенням рівня особистої свободи, розширенням прав і свобод людини. Попри утвердження демократії в українському суспільстві, синдром «совка» залишається, і він більш, ніж помітний. Бюрократія, корупція, хабарництво – лише неповний перелік тих чинників, які засвідчують й доводять його присутність. Молоді люди, шукаючи шляхи власної самореалізації, наштовхуються на ситуацію, коли головними виявляються не обдарованість, освіченість, потенціал молодої людини, скільки її фінансова спроможність. Чи це ознака демократичного типу суспільства? Скільки молодих людей тягнуться до наркотиків, алкоголю саме тому, що суспільство ставить барикади на їхньому шляху? Тому, що сучасному споживацькому суспільству потрібна не так раціонально мисляча частина молоді, як молодь, яка піддається маніпуляції з боку держави, уряду та ин. Варто зазначити, що у нашій країні не ведеться державна політика щодо вирішення проблем молодіжного безробіття, зубожіння молоді. Держава, таким чином, сама підштовхує молодих людей до наркотиків, алкоголю тощо. Створення належної кількости робочих місць, реальної, а не за гроші чи зв’язки можливости працевлаштування, істотно зменшить девіантну поведінку молоді, дасть останній змогу не тільки задовольнити свої індивідуальні інтереси й наміри, а й те, що якраз освічені, не притлумлені системою молоді люди складуть кістяк української нації, нації вільних, розумних, багатих людей. Поки що держава, на жаль, не може нас приємно здивувати своїми далекоглядними планами у напрямку перспектив розвитку українського суспільства, власне, його, здавалось би, найбільш активної частини, сегменту – молоді. Остання тепер дезорієнтована й розгублена… Такий стан справ породжує, в свою чергу, поширення наркоманії, алкоголізму в молодіжному середовищі. Хоч ситуація, як на мене, з иншого боку, не така аж трагічна. Усе ж певна частина молоді, попри зовнішній тиск, не просто існує, а активно живе, пульсує, діє. Велике значення має вплив середовища на молоду людину. Якщо проводити свій час у колі інтелектуальних, культурних, порядних особистостей з числа представників молодіжного середовища, тоді ймовірність залежности від наркотиків, алкоголю автоматично зменшується. Загалом же вулиця справляє жахливий вплив на молоду людину. Власне, неналежне, погане виховання, вседозволеність, позбавлення дітей можливости відчути батьківську любов, розуміння й підтримку, зумовлюють бажання молодих людей звернутись до певних «способів релаксації» – наркотики, алкоголь, Інтернет. Про останній я згадаю дещо пізніше. Отже, всі дороги до асоціальної й аморальної поведінки відкриті, молода людина постає перед вибором: «Самореалізація крізь призму постійної боротьби як із несприятливими умовами навколишнього середовища, так і з самим собою, постійні силкування, зусилля, тяжка праця, чи «широка колісниця» – наркотики, алкоголь та ин. Було б добре, якби молодь обирала перший шлях, per aspera ped astra, аніж поповнювала ряди представників суспільного дна… Та наразі у нашій демократичній країні ще не налагоджені на державному рівні відповідні механізми щодо розв’язання основних молодіжних проблем. Складається враження, що крім лобіювання своїх власних проектів, чиновників більше нічого не цікавить, а щодо питання молоді, то ними взято курс на її оглуплення, примітивізацію… Мабуть, у посттоталітарному суспільстві гарматне м’ясо таки цінується, чому ж не зробити його з представників молодої частини населення?.. Позиція «черепах, які хочуть літати» (Д. Донцов) або псевдоеліти доведена, як на мене, до абсурду… Як можна побудувати молоду сильну державу без найактивнішого й найдієвішого її складника – молоді? Не на стару ж генерацію спиратись в питанні розвитку країни…
Тепер спробуймо розглянути проблему «Молодь і узалежнення» під кутом зору психології молодих людей, особливостей їхнього психічного життя, з’ясувавши, тим самим, причини, які провокують молодь до аддиктивної поведінки.
У багатьох культурах вживання алкоголю носить символічний характер. При зловживанні розвивається особливе ставлення до алкоголю, що проявляється у надціннісній ідеї щодо його дії. Людина починає ставитися до алкоголю як до засобу контролю свого емоційного стану. Психологічна залежність від алкоголю будується на фіксації відчуття, що алкоголь викликає певний бажаний ефект. Ефекти вживання алкоголю багатосторонні, їхнє визначення має спрощений і умовний характер. До диференційованих ефектів алкоголю відносять: поліпшення настрою, релаксацію (розслабленість), кайф-ефект, стимуляцію уяви, відхід у сферу мрій, відрив від реальності та ин. Люди відрізняються одне від одного різним прагненням, устремлінням до досягнення певного ефекту вживання алкоголю (Короленко Ц.П.., Дмитрієва Н.В., 2000. С. 339-340). Серед факторів, які спричиняють ініціацію вживання молодими людьми алкоголю, можна виділити такі: 1. Соціальні фактори, 2. Біологічний фактор, 3. Фактор кризи ідентичности. Найбільш суттєву роль в ініціації вживання алкоголю представниками молоді відіграє рівень освіти, ставлення до алкоголю у певному співтоваристві, сім’я і найближче соціальне оточення. Достатньо довгий час зловживання алкоголем розглядалось як наслідок «важкого» дитинства. Однак, ряд досліджень, проведених у різних країнах, спростовують цей погляд. Найнижчий рівень вживання алкоголю у Швеції спостерігався у 30-ті роки, у період тяжкого безробіття, а найвищий рівень – у 60-70-ті роки, під час економічного підйому. У США хлопчики, котрі у ранньому дитинстві зростали за обставин тверезости, у сім’ях, де алкоголь вживався тільки під час великих свят, рідше ставали алкоголіками, ставши дорослими. Не вдалось виявити вагомих зв’язків між важким дитинством і алкоголізмом у дорослому віці.
Щодо біологічного фактору, то тут треба зазначити таке. Доступність є лиш одним із факторів прив’язаности підлітків до алкоголю. Виявлена і генетична «схильність» до алкоголю. Це доводять дослідження, проведені на близнюках, котрі виросли у різних сім’ях. Існує категорія людей, яка може вживати значно більше міцних напоїв, ніж инші. Саме вони ризикують потрапити у залежність. До групи ризику потрапляють й активні, імпульсивні, контактні молоді люди, котрі мають потребу у гострих відчуттях, різноманітності, нових враженнях, у випадку, якщо вони виховуються в ситуації асоціальности та зловживання алкоголем. Якщо ж виховання проходить за обставин нетерпимости до алкоголю, фантазії підлітків і жадання пригод реалізуються прийнятними для суспільства способами. Стосовно фактору кризи ідентичности, то у цьому контексті йдеться про те, що вживання алкоголю й наркотиків може одночасно послабити емоційні стреси, які супроводжують згадану кризу (Хьєл Л. і Зінгер Д., 1998, С. 245).
Скажу окремо про проблему залежности молоді від наркотиків. Наркоманія серед молоді – широко поширене явище у сучасних суспільствах. Воно складає особливу загрозу в індустріальних суспільствах, наприклад, у США. Деякі дослідники, зокрема Рей (1978), вказують на те, що наркотики стали головним джерелом доходів для торговців тіньової економіки. Популярними наркотиками серед американської молоді у 1980-х рр. були марихуана, а також галюциногени, наприклад ЛСД, «екстазі» та ин.. Рей (1978) зазначав, що серед молоді віком від 12 до 17 років 22% вживали марихуану, 10% – гашиш, 5% – галюциногенні наркотики, 3% – кокаїн, 1% – героїн. Такі дослідники, як Грін і Леві (1976), висловили думку, що існує багато різних причин, через які молодь починає вживати наркотики. В основному це особи зі слабким характером, котрі легко підпадають під негативний і злочинний впливи. Часто вживання наркотиків, як і паління, починається зі звичайної цікавости й пошуку пригод. Тому необхідно, аби батьки і вихователі змогли створити такі обставини, за яких молодь мала б можливість задовольнити свою цікавість і екстремальність конструктивним способом. Відомо, що важливу роль у такому вихованні повинні відігравати молодіжні організації, наприклад Пласт, СУМ. Багато дослідників звертали увагу на вагому роль домашнього оточення. У Торонто (Канада) Старт і Фрезер (1972) досліджували вживання наркотиків серед 8865 учнів. Вони виявили співвідношення між вживанням наркотиків і алкоголю серед родичів і тенденцією їхніх дітей до цього ж.
Серед наркотиків розрізняються такі специфічні групи: седативи або барбітурати, подразнюючі або амфетаміни, галюциногенні наркотики.
Вживання седативів або барбітуратів може спричинити сонливість, проблеми у мовленні, вигляд сп’янілости, блювання. Залежність від седативів призводить до браку емоційної рівноваги та притуплення інтелектуальних здібностей.
Амфетаміни зумовлюють невідповідні реакції, наприклад, сміх без причини, дурість, агресивну поведінку. Вживання у більших дозах може призвести до галюцинацій і делірій. Надуживання амфетамінами викликає також фізіологічні реакції, наприклад, пришвидшене биття серця, підвищення тиску крові, безсоння, піт, гарячка. Головними симптомами наркотиків, які викликають галюцинації, є почуття ейфорії, знервованости, а також подразнення зіниць ока, зарум’янення обличчя, втрата апетиту, відчуття паніки, нерегулярне дихання. Відомими наркотиками, які спричиняють галюцинації, є марихуана і ЛСД. Наслідки марихуани відчуваються через 10-30 хвилин після куріння, вони тривають 1-4 години. Поведінка осіб, які курять марихуану, подібна до поведінки людей у стані сп’яніння. Частим наслідком може бути втрата орієнтації у часі, просторі і русі. Рей (1978) писав, що студенти, котрі курили марихуану, значно частіше потрапляли в автокатастрофи.
ЛСД більше відомий як сильний і небезпечний наркотик. Фізіологічна реакція на нього включає пришвидшене биття серця, гарячку і конвульсії. Під впливом ЛСД людина має драстичні зміни настрою, галюцинації, делюзії. Такі наркотики, як героїн, морфін, кодеїн були найбільш поширеними у великих містах. Героїн – це хімічний препарат, який виробляється з маку, що росте в Азії, зокрема в Афганістані.
Інтернет пропонує молодій людині широке коло можливостей для власного саморозвитку. У ньому увібрана колосальна кількість інформації, для молодої людини Інтернет – це, перш за все, інформаційні гіперресурси, можливість відстежити те, що діється у світі, розширити власне світобачення тощо. Надзвичайно важливим питанням є те, з якою метою молода людина використовує «принади віртуального гіперпростору» (автор). Раціональне використання послуг Інтернету означає акцентування уваги на тому, що потрібно представнику молодіжного середовища, наприклад, для навчання, підвищення рівня власної ерудованости, зацікавленість в тих чи инших питаннях, проблемах національної та світової політики тощо. Отже, при наявності належного інтелектуального рівня розвитку, скерованості на досягнення успіху користування Інтернетом носитиме конструктивний характер. Однак, для молодих людей, котрі мають низьку самооцінку, комплекси неповноцінности, апатичне ставлення до навколишніх подій, відсутність сильної стійкої мотивації в житті, слабкий характер, низький розумовий, культурний, моральний рівні розвитку, Інтернет стає способом марнотратства часу, вбирання в себе всілякого роду інформаційного сміття, непотребу. Звичайно, на таку категорію молоді Інтернет справлятиме негативний вплив, та винуватцем цього є сама людина, оскільки все ж інтернет-послуги для неї, а не навпаки.
Щодо залежности молодої людини від Інтернету, то така перспектива, як на мене, є цілком реальна. У багатьох випадках дане узалежнення є вже навіть закономірністю в молодіжному середовищі. Прикро, коли молода людина стає невільником порнографії, насильства, агресії, інформації відверто маніпулятивного характеру. Як на мене, розчинення свого внутрішнього Я у позапросторовому інформаційному потоці (Інтернет) – гріх людини проти власної індивідуальности й особистости.
Життя молодої людини активне, бурхливе, сповнене тих чи инших мрій, сподівань, планів, цілей тощо. Потрібно скерувати всю цю енергію молоді в соціально легітимну сферу, організувати осередки для інтелектуального й духовного її зростання. Однак зараз ми є очевидцями безпорядку й хаосу у нашій країні, етапу її довготривалого самовизначення, відсутности національної ідентичности та ин. Молоді люди реально можуть бути тією частиною соціуму, котра стане своєрідним каталізатором всіх сфер людського буття. Розв’язання проблеми узалежнень молоді, принаймні спроби це зробити, повинні вестись постійно, ми ж помалу губимо самих себе, перетворюючись на «індивідуальність без індивідуальності» (Шлемкевич).
http://www.ji.lviv.ua/n46texts/stepanov.htm
|
